Пляжний гандбол – від початку до сьогодення

 

2020-й рік – початок нового десятиліття. Це старт нових звершень та успіхів. Цього року українському пляжному гандболу виповнюється 20 років. Такий собі солідний ювілей. Хочеться згадати, чого за цей час досягли наші спортсмени на європейській та всесвітній аренах.

 

Справжній розвиток цієї ігрової дисципліни розпочався на межі тисячоліть. 2000-го року відбувся перший чемпіонат Європи, де була представлена й українська збірна. У курортному італійському містечку Гаєта наші красуні наробили справжнього шороху. Вони стрімко увірвалися до когорти сильніших і навіть близько нікого не підпустили до золотих медалей. Не гірше виступила і чоловіча збірна. У неї – бронза Європи. До речі, в складі жіночої команди тоді виступала Майя Карбунар, яка нині працює асистентом головного тренера української жіночої збірної.

 

 

У нашій країні національні старти почали проводитися трішки раніше. 1999-го року відбувся перший чемпіонат України серед чоловіків з пляжного гандболу. А до цього місто Южне прийняло міжнародний турнір. Саме Одещину можна сміливо вважати батьківщиною українського пляжного гандболу. Місцева команда «Портовик» була і залишається базовим клубом чоловічої збірної України. 1999-го головним тренером южненської команди став Володимир Косик. Власне, завдяки йому в нашій країні і почав культивуватися цей вид спорту. 2000-го року було проведено перший чемпіонат України серед жіночих команд в Києві на майданчиках Гідропарку. Організаторами та зачинателями жіночого пляжного гандболу в Україні стали Валентин Вакула та Андрій Портной.

 

2006-го року було створено Асоціацію пляжного гандболу України. Зараз цей вид спорту стрімко розвивається: проводяться національні чемпіонати серед команд різних вікових груп, збірні виступають на міжнародних змаганнях, організовуються спеціалізовані семінари.

 

2001-го на Всесвітніх іграх українські гандболістки знову були першими. Через три роки, 2004-го, відбувся перший чемпіонат світу з пляжного гандболу. На цих стартах наші дівчата стали четвертими – у малому фіналі за бронзу поступилися збірній Бразилії – 2:0. На континентальній першості ситуація була трохи складніша. Вибороти четверте місце українкам вдалося лише 2009-го. Чоловіки ж після бронзового дебюту вибороли четверте місце лише 2002-го.

 

 

 

 

Пробитися ще раз у призову трійку довго не виходило. Український пляжний гандбол відсвяткував всій десятирічний ювілей і перегорнув нову сторінку історії.

 

У новому десятиріччі команди не опускали планку. 2010-го жіноча команда на чемпіонаті світу зупинилася за крок до медалей. Поступившись Бразилії, наші дівчата завершили сезон на четвертому місці. Такий же результат вони показали і в Данії на континентальній першості 2013-го. Поступившись Норвегії, українки стали четвертими в Європі. А наступного року на чемпіонаті світу Норвегія знову залишила нас без бронзи. У грі за 3-є місце наші дівчата мінімально програли – 2:1, та знову фінішували четвертими.

 

 

У чоловіків ситуація дещо краща. 2011-го на континентальній першості у матчі за бронзу українська збірна поступилась команді Іспанії – 2:1 і виборола лише четверте місце. Але наступного року, 2012-го, чоловіча збірна тріумфально виборола срібло чемпіонату світу. У фіналі наші хлопці програли лише збірній Бразилії – 2:1. А через три роки, 2015-го, українці знову «вистрелили» на міжнародній арені. Тоді в Іспанії наша збірна блискавично перемогла угорську команду і привезла додому бронзові нагороди чемпіонату Європи.

 

 

  

 

Не відстає від наших спортсменів-пляжників і суддівський корпус України. Делегат ЄГФ та ІГФ з пляжного гандболу Валентин Вакула обслуговував чемпіонати Європи в Кадісі (Іспанія) та в Місано-Адріатіко (Італія), чемпіонат світу 2006-го року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) та Всесвітні ігри в Дуйсбурзі (Німеччина). Суддівська пара Олександр Голіков та Віталій Халюза працювали на чемпіонаті Європи 2006-го в Аланії (Туреччина) та на континентальній першості серед юніорів у місті Над’ятад (Угорщина). Не пасуть задніх і жінки. Україна подарувала світові чудову пару арбітрів міжнародної категорії – Вікторію Жосан та Анастасію Чалченко, які в період з 2008-го по 2014-й роки входили в ТОП кращих суддів світу. Вони неодноразово обслуговували чемпіонати світу та Європи. А на сьогодні їхні вихованки Настя Куруч та Аня Сильвестрова вже є арбітрами EHF з пляжного гандболу.

 

 

 

На жаль, за останні п’ять років ситуація у пляжному гандболі трохи змінилася. Через відсутність необхідного фінансування у команд немає змоги виїжджати на турніри та готуватися належним чином. Як результат – нашим збірним не вдається пробитися до трійки кращих на міжнародній арені. Минулого року українська чоловіча команда завершила європейський пляжний сезон на дванадцятому місті, а жінки на восьмому. Та, не зважаючи на це, в Україні є ентузіасти своєї справи, завдяки яким цей спорт живе і процвітає. Легендам пляжного гандболу зараз підростає гідна зміна. Кожного літа наші команди, не лише дорослі, а й юніори проводять щорічні збори, беруть участь у міжнародних змаганнях та виступають на європейській арені.

 

 

У жовтні 2018-го року пляжний гандбол вперше було представлено під час юнацьких Олімпійських ігор в Аргентині. Також цей вид спорту включено до юнацьких Олімпійських ігор 2022-го року в Сенегалі.

 

Під час Олімпійських ігор в Токіо пляжний гандбол заплановано в програму показових видів спорту з подальшим можливим включенням в програму ОІ 2024 чи 2028 року.

 

І хоча у нас в країні пляжний гандбол лише сезонний вид спорту, головне що він живе. І вже скоро, по завершенню сезону класичного, команди знову повернуться до баталій на піску.

 

Підготовлено за матеріалами книги «Промені гри»

 

 

25.02.2020

Також читайте

І знову наш смачний спонсор!

Компанія Дмитрук знову підтримала пляжний гандбол.

04.06.2018

Скадовськ. ЧУ 2002-03 р.н.

Результаты

14.06.2018